Як же прикро, що обставини склалися так, що мені довелося залишити свій комп’ютер, а разом із ним і свою сторінку в нашому Хайві. Як я сумувала...Нещодавно переглянула свої статті й подумала: як же це чудово — вечорами сідати й записувати свої враження, спогади. Ви розумієте, як це важливо? Інколи так стається, що всі родичі й знайомі роз'їжджаються по світу, а потім уже ніхто не зможе відновити: хто ти, звідки прийшов, із ким був і куди подівся весь твій рід. А якщо кожен з нас почне записувати свої родинні історії та зберігати ці спогади, то наше життя не залишиться безслідним. Кожен хай світить із своєї точки — і стане світло, стане тепло. Добре де нас нема, тому що наше місце порожне без нас. Будемо сумувати за Туреччиною звідси.Але маю сказати , що наша родина мультиплікаторів вже і там своя в доску.Моя ліпша подружка,редактор в минулому нашої студії прекрасної. Потім розповім.