Ох і не вистачає мені ще зо дві пари рук та ніг, щоб здійснити свої бажання! Не встигаю, навіть прохолодний травень не допомагає стримати ріст рослин і строки їх посіву чи висадки. А руки ж чухаються купувати ще і ще... Просто залежність якась, може легше піти полікувати її? 🤣 Бо скоро не буде куди ті дерева та квіти садити. А якщо і є зараз вільні для посадки куточки, то все одно не скоро я їх освою. Тут росте купа бур'янів, які необхідно викопати із корінням, і поглибше. Щоб не росли довго-довго на нових клумбах. Для мене це завдання із нелегких. А, крім мене, терміновості у таких роботах ніхто не бачить. Бо той "ніхто" не має залежності від купівлі все нових та нових саджанців, цибулин, розсад та насіннь.🙂
Тому щодня хоча б на півгодинки я беру в руки лопату, або як у нас кажуть - зАступ, і йду ландшафтити свої мрії.😁 Стара мамина клумба вже зовсім невпізнанна. Біля будинку газонна трава вже гарненько посходила. А в самій глибині клумби - тільки посіяна.
І тут ще не продумано місце для відпочинку: хочу поставити у тіні яблуньки невеличку лавочку і символічного столика. Щоб у спекотні літні дні сидіти любуватися своїми квітами та травами. Їх поки що зовсім мало, але всі вже підросли після зимівлі і радують своіми кольорами. І це вони ще не цвітуть, - ні хости, ні гейхери. Думаю, їм тут буде комфортно розвиватися. Бо хочеться, щоб вони розрослися на всю довжину оцього квітника.
І це - тільки лицьовий бік будинку. А з другого ж боку в нас колись має бути альтанка. І біля неї - обов'язково квітучий сад. Отут і виникла у мене згадана на початку квіткодеревокущоманія: ще нічого не побудовано, а я вже купую рослини для саду.🤣 Втім, - нема чого сумніватися. Як я завжди дітей вчила: перед важким завданням не опускати рук. Скажи собі народну мудрість, і йди роби. Яку мудрість? - Та ось цю: "Очі бояться, а руки роблять". ❤️
