І знову настали вихідні. І знову вони - як і будні дні, нічим особливим не відрізняються...
Я точно знаю, що саме від цієї одноманітності дуже часто виникає апатія і депресія. І намагаюся хоч якось урізноманітнити звичний уклад. Зараз це може бути нова грядка чи посаджене дерево або планування більш глобальних речей, як-то тераса чи альтанка. Та це все одно - буденні робочі моменти.
Спекти гарний тортик чи нарізати незвичний смачнючий салат? Теж класно для вихідного дня. Домашні будуть раді поласувати. Але щоб ці страви виготовити, мені важливо мати настрій. Інакше все закінчиться лиш пререведеними продуктами. А зіпсовані тортик і салат з'їсть наш пес, зрадівши такому вихідному.🤣
На риболовлю би піти... Ні, не піти. Поїхати. Обов'язково - з ночівлею. Обов'язково - зі всім необхідним туристичним знаряддям. І головне - не на ставок, а на дику річку. Де живе велика риба. Та, на жаль, у нас поблизу таких річок немає. І водосховищ, як каскад Дніпровських, теж. І звичної улюбленої Десни теж немає...
Тому я часто у вихідні дні просто гортаю архівні світлини про наші минулі прекрасні вихідні. І мрію, що не все втрачено, ми обов'язково ще налагодимо справжню риболовлю на диких водоймах. Із наметом, шатром, столиком та стільцями. Із улюбленими карематами та спальниками. Прокидаючись від клювання риби серед ночі, і в промені від налобного ліхтарика витягуючи чергову рибину. А на світанку - вмитися живильною водою із річки, заварити запашну каву і закинути спінінги зі свіжою наживкою, щоб потім та кава була розлита через покльовку гарного ляща, якого терміново потрібно підсікти.😁
А чого варті травневі головні!!! Саме у цей час мирні хижаки полюють на хрущів. Вони тримаються біля круч із густими зарослями кущів та дерев. Чекають, коли у воду річки впаде хрущ. І ловлять його, утворюючи на воді маленьку вирвочку. Так от, коли ти наживляєш хруща на гачок і ще живим починаєш сплавляти по течії, його так само атакують головні. І ця вирвочка від портапляння риби на гачок перетворюється на справжнє цунамі. Адже головні (або клені) дуже сильна риба, і їх супротив та бажання звільнитися від гачка неймовірні. І тим приємніше витягти на берег такого красеня достойних розмірів, а саме у травні для цього є найбільші шанси.
І навіть не дуже їстівна та кістлява густира великих розмірів дасть вам масу насолоди від її покльовки та виважування. А потім ти можеш приготувати із неї прекрасну тараньку, засоливши найбільш правильним 'дідівським' методом, якому тебе навчили київські риболови-вовки. І не біда, що у твоїй сім'ї тарань не вважається чимось неймовірним. Її ніхто практично не їсть у нас. Зате ти завжди рада пригостити своїх друзів, родичів і просто добрих знайомих. Бо точно знаєш: у цій смачнючій тарані замість ботулізму є тепло твоїх рук та величезний заряд позитиву.
І це я мовчу про те, що вже зовсім скоро на річках закінчується нерестова заборона і можна буде рибалити із човна. А в середині червня ця заборона закінчується і на водосховищах, і ми щороку мріяли про цей день - відкриття риболовлі у Сорокошичах...
Ех. Ностальгія.
Користі із тебе - нуль.
Краще би над новими маршрутами думали.
Що ми і зробимо.
Негайно!😉
