На тему наштовхнула сказана чоловіком сьогодні вранці фраза. Я довго сміялася із сказаного, а потім подумала: таки часом і слову "ніколи" є місце в нашому житті. Хоча завжди притримувалась саме цієї думки: ніколи не кажи "ніколи".
А було от як.
Через нашу та сусідські ділянки завжди проходила лінія електромереж. І хоч вона часто дуже заважала спланувати посадку дерев, та все ж за роки всі звикли до стовпів та дротів, та змирилися, зжилися із ними.
З часом колишні дерев'яні опори стали трухлявіти. І колись вже дуже давно їх замінили на бетонні. Але один дерев'яний стовп чомусь так і залишився на межі нашої та сусідської ділянок. Ще й із якимись навішеними на ньому коробочками та кабелем, що йде звідкись із землі. Таке враження, що цей стовп ще й досі виконує якесь своє важливе завдання. Хоча поруч із ним давно стоїть інший стовп, який дійсно робочий: він служить реальною опорою для лінії електропередач. І ще тут наші славні інтернетчики встановили і свій ящичок, за послуги якого ми і платимо абонплату щомісяця.
Чомусь мені той дерев'яний стовп вічно муляє очі. Дійсно, чому його не прибрали? Прогниє, струхлявіє, і коли-небудь у бурю впаде на наші дерева...
"Як ти думаєш, його колись приберуть звідси?" - запитую у чоловіка. І він видає ту саму фразу, що і розсмішила, і дала підгрунтя для філософських роздумів про вічне: "Його ніколи не приберуть. Бо немає вже тієї країни, яка його поставила." 🙃
Ну що ж, нехай собі стоїть. Його облюбували горлиці, що десь неподалік мають своє гніздо. Посідають наверху і буркочуть щось одне одному. Мабуть, філософствують. 😁 Правда, останніми днями я їх рідко бачу. Мабуть, вже вилупилися у них пташенята, то й не мають часу на балачки. Як і я не маю часу переживати за того стовпа, бо земля просить рук і дає вже результат твоїх зусиль: он які аріуми розпускаються біля дому! І дзвіночки. І навіть лісові конвалії, які я ще школяркою принесла і посадила на мамину біду в наш квітник. Хто в курсі, тому не потрібно пояснювати, чому 'на біду'. Бо конвалії дуже швидко розростаються і можуть заполонити всю територію квітника. І викорінити їх практично неможливо.
Та я ж ніколи не кажу "ніколи". Викоріню і залишу тільки маленьку конвалієву полянку. І не дам їй рости куди попало. Ось так!😉
