Не встигла я вчора поностальгувати за риболовними пригодами, як коханий чоловік вразив новим трофеєм! Про все - по порядку.
Чомусь останнім часом розпалася наша сімейна команда риболовів. Мені стало зовсім нецікаво виходити на пару годин на ставок, і то тільки у вихідні дні. Бо такі правила придумали орендарі ставу: в будні рибалити тут не можна. А коли дочекаєшся тих вихідних, то погода зіпсується, або пів-дня буде дощ, а вечором тільки стихне. І що це за риболовля, на пару годин? Це - не для мене. А чоловіку все ж хочеться перепочити хоч іноді від фізичної праці, то він сам і ходить.
А от рибу додому забирає тільки малесеньку, для котиків. А якщо клюне гарний карась, то він його відпускає. Бо нема кому тих карасів їсти, а в морозилці тримати - зіпсувати продукт, вони вимерзають і втрачають свій смак.
Та вчора, після присланої світлини риби у підсаці, я попросила її не відпускати. Адже це був перший спійманий чоловіком короп. Та ще й великий, більше двох кілограмів. Правда, такого велетня ми точно не осилимо з'їсти, але ж перший трофей відпускати не можна, бо перестане ловитися риба.😁
Отже, маємо вечором привід подумати, як краще використати цього коропа. Була думка - віддати родичам, не чистивши навіть. Але ми згадали, що там теж є риболови. А давати рибу риболовам якось не прийнято, хіба що привезену з далеких водойм і таку, якої в цих місцях не водиться.
Друга ілея виявилась більш досконалою: запекти коропа цілком у духовці, і потім пригощати родичів і сусідів. А собі залишити рівно стільки, скільки зможемо з'їсти.
Так і постановили.
І от вже почищений короп натирається сіллю та спеціями, закладаються у розрізи на його боках дольки лимону, і - в духовочку на годинку. Одне незрозуміло: в яку посудину того коропа витягнути, коли він навіть на деко ледь помістився, і то - по діагоналі? 🙂
Поки печеться риба, розкажу, як саме чоловік її спіймав.
Це був повний екстрим. Бо взагалі-то коропа ловлять на спінінг із котушкою, закидаючи приманку подалі від берега. Але ж нам треба не тільки велика риба, - котики люблять малесеньку. Тому ми завжди беремо з собою на рибалку ще й поплавчанки, маленькі, щоб закинути під берегом і ловити малесеньку рибку. Звісно, там і гачечки маленькі.
Так от. Короп вагою більше двох кілограмів клюнув саме на поплавочну вудочку!!!
Чудеса бувають: чоловіку вдалося його витягти на берег. На малесенькому гачечку і тонесенькій жилці.
Зазвичай такого не буває. Тим цінніший цей трофей для справжнього риболова.
Ось такий сюрприз розбавив наші одноманітні вихідні. Піду шукати підходящий посуд, щоб сісти за красивий ароматний обідній стіл. Короп вже готовий.
