Кажуть, коли на душі тяжко, треба іти до церкви. Хоча б "до" і справді якось спокійніше стає. Що за механізми тут працюють, важко сказати, але це факт, перевірений особисто. Просто підійти.
Багато засудять що це не рахується, а що має рахуватись і хто має рахувати,? Віра вона ж така - або є, або нема. І коли ти хочеш помолитись то роби це там, де ти є.
Звичайно, це прекрасно дотримуватись традицій і церковних зустрічей, відвідувати недільну школу і обговорювати прочитане в Святому Письмі. Та не всі так вміють, не всі так можуть, або просто хочуть, та не виходить правильно себе зорганізувати, от і іде все не зовсім як бажається. Але головне прагнути, і все обов'язково вдасться.
