Не знаю чия мрія тут здійснювалась, старшої чи меншої, та на такій мультяшній каруселі не проти були проїхатись обоє. Нехай це на кілька хвилин, та сісти на горного коника як в мультику було мрією. І навіть попри те, що ми більше 1000 разів проходили повз, але нарешті, сьогодні спрбували себе наче в кінофільмі))) Я вірю в те, що такі емоції наповнюють дитинство, і діти трішки довше вірять в чудеса і лишаються в стані дитячості, для нас, батьків, вони діти, аж допоки ми живемо, не дивлячись на вік, та саме безтурботну дитячість хочеться зберегти чи творити для них якнайдовше)))

В своєму шкільному віці я зі страхом і нелюбов'ю чекала 1 вересня. Може тому, що в класі я не мала друзів, які б чекали на зустріч після довгих канікул, бо я жила далеко від школи, в той час як однокласники майже усі жили на околиці школи і часто проводили час разом.

Ой, як же ж мені подобається вигляд декоративної трави, яка майже цілий рік не змінює свого вигляду і нагадує польове колосся. Ця травичка росте вже давно біля нашої родинної хати в селі, ще бабуся її садила. Я завжди думала, що це щось звичайне і розповсюджене, аж поки не вирішила перевірити по Гугл фото, що воно мені видасть. Як виявилося, це сорт декоративної трави пеннісетум, доволі популярної серед садівників та знавців. І моя бабуся явно щось знала, бо завжди хотіла, аби її двір виглядав доглянутим та охайним.

Щось такі дні випадають, що постійно контактую з різними собаками, від дворових безхатьків, до породистих "сімейних". Сьогодні прийшла перший раз до подруги, яка попросила на час їхнього від'їзду доглянути за їхніми собаками, породи йоркширський тер'єр. Так, так, це часі ті няшні песики, яких люблять тягати з собою на руках і возити в дорогих машинах гламурні панянки.

Чи є у вас традиційний смаколик, який ви обов'язково купите при підготовці до гостювання ? Ось до прикладу, яким би не був привід візиту, я обов'язково купую якусь смачну рибку, і бажано щораз інше для смаку і як делікатес в скло до дідуся. Ну і звісно ж, що рибка без пива - то не рибка)))) Тому іноді треба попітніти, щоб пригадати, яким смачним пивом я частувала вже, а яким ні))))

Колись я вже розповідала історію про те, як на мене напав пес і як я з того часу дуже з обережністю ставлюсь до таких породистих друзів. Звичайно, пройшло багато часу, та все ж сліди, так званого, дитячого стресу лишились. За цей величезний проміжок часу я встигла полюбити маденького Айка, який живе в селі, як і моя доця сумую за потішним і вірним Султаном, який з'їв отруєного щура, та все ж дома, хоч як не просить моє дитя, я собаку не готова завести, навіть якщо це буде хтось дуже маленький.