Після важкого робочого дня іноді твоя нервова система просто вимагає кисню. Або навіть не кисню, а свободи від оточення, перемкнутись, вимкнутись, будь що, але щось інше, ніж той потік емоцій, що тривав пів дня.
І в таких випадках ти минаєш зупинку транспорту і просто ідеш,ідеш, ідеш... Іноді навіть без думок, без нічого, просто ідеш, а ноги наче компас ведуть тебе, обираючи інший шлях, крізь пусті вулиці, але точка прибуття лишається без змін завжди.
Така от дорога додому, завжди різна, іноді свідомо, іноді бездумно, але дім завжди видніється на обрії, як кінцева точка добирання.
