juliaskor
1.27K
Posts
74
Followers
39
Following
juliaskor

100%
Joined in 03, 2022
juliaskor
· 17. Apr 2024

Вітаю всіх, друзі. Завтра, 18 квітня, оголошено днем жалоби на Чернігівщині. Хоча, насправді, день жалоби в усієї України. Думаю, що кожен знає про чергову ницу, підлу і абсолютно нелюдську кацапську атаку нашого мирного і прекрасного міста Чернігів, яка відбулася сьогодні вранці. Про масштаби руйнування та заходи із ліквідації трагедії читаю цілий день. І з кожним повідомленням все збільшується і збільшується кількість загиблих. Нині їх 22, серед яких 2 дітей. Багато травмованих. Від осмислення всього горя завмирає серце, горло здавлює від безсилої люті. А скільки ж таких днів жалоби було в Україні за весь час війни? Скільки ще буде? Найстрашніше те, що ніхто сказати не може. Спасіння – ракети до ППО, яких катастрофічно не вистачає. Просто немає чим збивати багато кілограмову «смерть», що рухається небом. І знову дилема та крик про допомогу, як на початку війни: «Закрийте небо над Україною». Адже поки в кабінетах, десь далеко за кордоном ніяк не вирішать «скільки і коли», гинуть мирні українці, гинуть діти, руйнуються міста. Не знаю скільки ще потрібно смертей, руйнувань та горя, щоб світ нарешті зрозумів, що зло, з яким ми всі маємо справу, розростається в геометричній прогресії, міцнішає день від дня, стає все більш пекельно нахабним, відчуваючи власну безкарність. Черчилль, колись писав, що настануть темні часи, коли фашизм відродиться у найгіршій своїй формі. Мало того, явні фашисти будуть звинувачувати в цьому інших. Так от цей час настав, коли народ, який є дикими терористами вбиває всіх на своєму шляху, виправдовуючи свої дії якимось несусвітніми теоріями. Біда нам, людям, яких історія нічому не вчить. Кожен день зволікання рівноцінний програшу. І ні – не України, а всього світу. Світлина

15
0
0.542
juliaskor
· 11. Apr 2024

Greetings to everyone in the community, to everyone who loves cats: big or small, fluffy or smooth-haired, red, black, white or coloured. They are all beautiful, interesting, and worthy of attention. Today my story is about a completely unfamiliar cat. Yes, yes, I saw him for the first time and probably for the last time in my life. So why did I decide to write about him? Because this handsome fellow impressed me with his "worldly wisdom", no matter how strange it may sound. So, one fine spring evening, I was walking around a small Dutch town. I love these colourful streets that look like fairy tale paintings. The road is paved with cobblestones between the old houses that lean against each other in close rows. It is so ancient that it seems it could tell many interesting stories of the past, if it had the ability to do so. And as soon as you let your imagination run wild, a carriage drawn by two beautiful horses immediately appears before your eyes. Here it is, driving down this street, and the rhythmic clatter of hooves is heard all around. So I wandered around the town, not really having any purpose. And then, under one house, on a part of some communication, I saw it - a cat. It was a strange thing for me, because in this country it is impossible to see a pet without its owner. And this venerable handsome fellow was alone. The cat did not react to my greeting at all. It seems that even my voice did not bring him out of his slumber. Only when I called out for the second time did he raise his head and look at me with eyes full of sleepy wisdom. I talked to him and talked to him, but I never got more than three movements of his head.For some reason, it seemed to me that this venerable furry was not at all interested in my person. He said: "What can you tell me that is interesting? I have wisdom, purely Dutch prudence and restraint, and you are a random passerby with a banal "kitty, kitty".

55
6
5.165
juliaskor
· 9. Apr 2024

Привіт всім, друзі. Вчора терористи кацапи нанесли ракетний удар по моїй рідній Полтавській області, якщо бути точнішою, то по Полтавській громаді. Це вже не вперше, коли «прилітає» до нас, але останнім часом все частіше відбуваються подібні терористичні атаки. Ввечері, коли люди прийшли з роботи, діти повернулися з школи і всі сіли вечеряти чи займатися домашніми справами, рашисти скинули ракету. Вона поцілила в гуртожиток сімейного типу. Вибуховою хвилею були пошкоджені декілька сусідніх багатоквартирних будинків, згоріло близько 10 автомобілів. 1 людина загинула, 16 – травмовано. Серед них 3 дітей. Більшість травмованих перебувають у лікарні в різній ступені тяжкості. Цієї ж ночі на Полтавщині збивали безпілотники. Уламки одного з них пошкодили енергетичну підстанцію. Тобто, ракетного удару по мирних людях було замало. Цим навіженим терористам з рф потрібно було ще й залишити всіх без світла. Я розумію, що від величезної кількості повітряних тривог вже всі втомилися, а тому досить часто ігнорують їх. Тим більше, що в день їх буває по 5-6 і тривають вони не одну годину. Рекордом було – 11 годин (!) Людина здатна до всього звикнути, навіть до війни та небезпеки. Єдине, до чого не можливо ні звикнути, ні змиритися – це смерть. Окупанти за більш ніж 2 роки війни тисячу разів доводили власну ницість, безпринципність та ненависть до нас, українців. Кожна людська жертва для них є особистим збоченим задоволенням та досягненням. Я щиро вірю, сподіваюся та чекаю того моменту, коли настане Божа кара, коли всі злочини, які чинять росіяни будуть справедливо покараними. Зараз же потрібно бути максимально обачними, берегти себе та своїх рідних, адже життя, то є найціннішим, що у нас є.

14
2
0.313