Сьогодні ранок розпочався незвично. Ми з донькою вийшли гуляти і по-дорозі під машиною побачили цуценя. Як воно потрапило на подвір’я? Незабаром ми дізналися. Воно було настільки мале, що могло пролізти по-під хвіртку.
Дитина була в захваті - радості не було меж. Вона гралася з малюком без упину.
Спочатку я пояснив дитині, що ми не можемо прихищати всіх бездомних тварин. Тому ми зателефонували до притулку, куди раніше вже віддавали бездомних собак. Раніше вони радо брали цуценят, адже їх швидко забирають з притулку нові господарі. Але цього разу нам відмовили і сказали самостійно робити що ми вважаємо за потрібне.
Чому нам відмовили? Думаю в них просто немає місця, адже я читав що з початком війни сюди привезли чимало бездомних тварин зі східних регіонів.
Тоді я спробував віддати цуценя сусідам, які не мають собаки, але малий, на радість моїй донечці, двічі повертався назад. Довелося визнати, що ми приймаємо нового собаку. Це викликало неймовірну радість у дитини. Вона негайно дала йому ім’я Рекс.
Залишилося ще одне - познайомити його з нашим собакою Джеком. Я думав, що це знайомство буде фатальним для цуценяти, але на мій превеликий подив Джек абсолютно спокійно сприйняв наявність нового собаки, навіть дозволяв себе нюхати і залазити у свою будку. Єдине, що він не дозволяв, це вилазити на себе.
Ось так несподівано і незаплановано, тепер у нас є два собаки.