Hello, friends! More than a week ago, I had to visit the administrative center of our district for some errands. I arrived there by a shuttle bus and got off at the bus station. This is where buses from the surrounding villages arrive, and also where shuttle buses from Lviv to these villages make a stop. Some buses go directly from Yavoriv, but there are very few of them. At the station, you can buy tickets either at the ticket offices or directly from the driver. Around the station, there are various small shops, two food markets, and cafés where you can grab a quick and inexpensive bite. Right by the entrance of one of these cafés, I took a photo of a dog that seemed to be waiting for someone to share their food with him. It was probably a stray. People were hurrying about their business, crossing the street at the only traffic light in this small town. Everything looked ordinary. And that’s a good thing—because when street photos stop being ordinary, it usually means something bad has happened. Only a tragedy, like a missile attack from Russia, can disrupt the familiar rhythm of life, bringing chaos to the movement of streets, transport, and people. We pray that this never happens at all. And if that’s impossible—then at least as rarely as possible.Привіт, друзі! Більш ніж тиждень тому мені довелося побувати в адміністративному центрі нашого району по справах. Я приїхав туди маршрутним автобусом і вийшов на автостанції. Це місце, куди приїжджають автобуси з навколишніх сіл, а також зупиняються маршрутки, що їдуть зі Львова в ці села. Деякі маршрутки прямують безпосередньо з Яворова, але таких небагато. На станції можна купити квитки в касах або безпосередньо у водія. Довкола розташовані різні магазинчики, два фудмаркети та кафе, де можна швидко й недорого перекусити. Саме біля дверей одного з таких кафе я сфотографував собаку, який, схоже, чекав, поки хтось із відвідувачів його пригостить. Очевидно, він був бездомний. Люди поспішали у своїх справах, переходили дорогу на єдиному в цьому маленькому містечку світлофорі, все виглядало буденно. І такими є більшість вуличних фото – це добре, адже коли вони перестають бути буденними, найчастіше це означає щось погане. Лише трагедія, як-от ракетна атака з

Hello, friends! Yesterday evening, it rained, but this morning, as soon as the sun rose, the sky became clear and beautiful. Raindrops sparkled on the trees and branches, adding a special charm to nature. I woke up at eight in the morning. We were about to have breakfast, but first, we had to get the kids ready for school. I drew back the curtains on the large window facing the terrace and was simply amazed by the view—it was breathtaking! I stepped outside and saw the garden, still bare since it's only the beginning of spring, covered in tiny raindrops clinging to every branch—on trees, bushes, and the fence. The sunlight passing through these crystal-clear drops made them shine like diamonds. It was truly magical! I took a few photos from the terrace and planned to go down after breakfast to capture the scene up close, but unfortunately, the sun disappeared. Still, I went for a short walk in the garden and took some pictures of the early spring flowers—snowdrops and scillas—that my wife had recently planted. They looked just as beautiful. 😊Привіт, друзі! Учора ввечері йшов дощ, а сьогодні з самого ранку, щойно зійшло сонце, настало ясне й дуже гарне ранкове небо. Крапельки дощу блищали на деревах і гілочках, додаючи природі особливого шарму. Я прокинувся о восьмій ранку. Ми якраз збиралися снідати, але спершу потрібно було зібрати дітей до школи. Розсунув штори на великому вікні, що виходить на терасу, і просто завмер від захоплення. Було надзвичайно красиво! Я вийшов надвір і побачив, як сад, що ще стоїть без листя (бо ж лише початок весни), укритий дрібними крапельками дощу. Вони висіли на кожній гілочці—на деревах, кущах, огорожі. Сонячні промені, проходячи крізь ці чисті краплі, змушували їх сяяти, мов діаманти. Це було справді чарівне видовище! Я зробив кілька фотографій з тераси, а після сніданку планував спуститися вниз, щоб зняти цю красу зблизька. Проте сонце, на жаль, сховалося. Та все одно я вийшов у двір на невелику прогулянку садом і зробив кілька світлин весняних квітів—підсніжників і пролісків, які нещодавно посадила дружина. Вони теж виглядали дуже гарно. 😊

Hello, friends! Ukrainian cities are often subjected to rocket and drone attacks, especially border settlements near the front line, as well as major cities like Kyiv, Odesa, and Kharkiv. Lviv, although located 50 km from the borders of the European Union, also sometimes becomes a target. Rockets and drones kill people and bring constant stress and anxiety. But in addition to air threats, there are other problems. One of them is "bomb threats," when unknown individuals (or, more likely, Russian special services) send fake reports about explosives in shopping centers, schools, and other public places. This creates chaos and additional strain on emergency services, which are forced to respond to every alert. Last week, I was in Lviv and happened to experience one of these "bomb threats." A large shopping center I intended to visit was closed, and all visitors were evacuated. As always, no explosives were found, but the center remained closed for at least half an hour. I also stepped away, waited, and when I returned, people were already being let back inside. I took a few photos: a crowd of people returning to the mall and, later, when the crowd had already entered, a man who, at first glance, seemed to be kneeling and praying. In reality, he was simply repairing the stairs, replacing tiles that had fallen off during the winter. Just another day in a rear city, where threats come not only from the sky.Привіт, друзі! Українські міста часто зазнають ракетних та дронових атак. Особливо це стосується прикордонних населених пунктів, розташованих близько до лінії фронту, а також великих міст, таких як Київ, Одеса, Харків. Львів, хоч і знаходиться за 50 км від кордонів Європейського Союзу, теж інколи стає ціллю. Від ракет і дронів гинуть люди, а ще вони приносять постійний стрес і тривогу. Але, крім повітряних загроз, є й інші проблеми. Одна з них — "мінування", коли невідомі (чи, ймовірніше, російські спецслужби) розсилають фейкові повідомлення про вибухівку в торгових центрах, школах та інших громадських місцях. Це створює хаос і додаткове навантаження на служби, які змушені реагувати на кожне повідомлення. Минулого тижня я був у Львові й потрапив якраз на таке "мінування". Великий торговий центр, у який я мав зай

Hello, friends! Today, I will continue sharing photos capturing moments of street life—everything happening on the road, sidewalk, and streets of Lviv at a certain moment on a sunny spring day. Here, buses are passing by, the morning traffic is quite heavy, and cars are moving one after another. Shadows from the fence fall onto the sidewalk, creating a contrasting play of light and shadow. A young man is walking quickly, seemingly in a hurry. And here is the photographer himself—his reflection can be seen in the mirror on the shop's wall. Next to it, there's another shop selling bags and suitcases. The shutters are still closed, but they feature silhouettes of women who seem to be setting off on a journey with these suitcases. A man with a cigarette in his mouth is walking in one direction, while a woman approaches from the other. A girl is crossing the street at a pedestrian crossing, while a car has partially stopped on the "zebra"—a slight traffic violation. Different moments, different lives. Just an ordinary spring day in Lviv. 🌿🚶‍♂️🚦Привіт, друзі! Сьогодні я продовжу ділитися з вами фотографіями, на яких зображені моменти вуличного життя — усе, що відбувалося на дорозі, тротуарі, на вулицях Львова в певний момент сонячного весняного дня. Ось їдуть автобуси, ранковий трафік досить насичений, автомобілі рухаються один за одним. Тіні від загорожі падають на тротуар, створюючи контрастну гру світла й тіні. Ось хлопець кудись поспішає, йде швидким кроком. А ось і сам фотограф — його відображення можна побачити в дзеркалі на стіні крамнички. Поруч ще одна крамниця, що продає сумки та валізи. Жалюзі зачинені, а на них зображені жіночі силуети, які ніби вирушають у подорож із цими валізами. Ось чоловік із сигаретою в зубах іде в одному напрямку, а йому назустріч жінка. А ось дівчина переходить дорогу пішохідним переходом, а машина частково заїхала на «зебру» — невелике порушення правил. Різні моменти, різне життя. Звичайний весняний день у Львові. 🌿🚶‍♂️🚦

Hello, friends! Once again, we return to my hometown—Lviv. I don’t live there, but I visit often and love this city dearly because it’s impossible not to love Lviv. Its old streets, steeped in history, especially the city center, where time seems to have frozen in stone... Though even the more modern streets have their own charm—they are filled with life. People hurry about their business, just as others did hundreds of years ago, rushing through the streets of old Lviv. They lived their lives just as we do, preoccupied with their own concerns. They never stopped to think that their presence in a particular place and moment was merely a coincidence. They appeared there for an instant, and in just a second, they moved to another point in space and time. The same goes for photography—it captures people at a specific moment, in a specific place. In the next instant, they are already elsewhere, and within minutes, they might be far away. That’s why these moments, frozen in photographs, are truly unique space-time matrices, inseparably connected to one another.Привіт, друзі! Знову повертаємося до мого рідного міста — Львова. Я не живу безпосередньо в ньому, але часто буваю там і дуже люблю це місто, бо Львів неможливо не любити. Його старі, напоєні історією вулички, особливо центр, де час, здається, застиг у камені... Хоча й сучасніші райони теж мають свій шарм — вони наповнені життям. Люди поспішають у своїх справах, так само, як і сотні років тому інші люди поспішали вулицями давнього Львова. У них було таке саме життя, такі ж турботи. Вони не замислювалися над тим, що їхня присутність у певному місці та моменті — лише випадковість. Вони з'явилися там на мить, а вже за секунду опинилися в іншій точці простору й часу. Так само й фотографія — вона фіксує людей у конкретний момент, у певному місці. За мить вони вже будуть деінде, а за кілька хвилин можуть опинитися зовсім далеко. Тому ці миттєвості, зафіксовані на знімках, насправді є унікальними часово-просторовими матрицями, нерозривно пов’язаними між собою.

content1Привіт, друзі! Сьогодні нарешті поділився з вами останніми фотографіями, які зробив під час виставки художника-декоратора Володимира Лисика. Він працював у Львівському національному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької (хоча в той час театр ще мав іншу назву — спочатку театр імені Івана Франка, а до того, можливо, й іншу, треба перевірити). Усі довідки про самого художника я вже давав у попередніх дописах, тож кому цікаво — може почитати. Але ще раз хочу додати: мистецтво справді вражає. Чи це картини, чи декорації, чи костюми, чи театральні постановки загалом — усе це потребує величезної праці. І тішить те, що народжуються люди, які знаходять своє покликання, по-справжньому відчувають дух мистецтва, усвідомлюють його силу й творять, незважаючи на складні часи. Це не може не вражати! Я захоплююся такими людьми. Шкода лише, що в буденності ми занадто рідко знаходимо час на відвідування художніх виставок та інших культурних подій. А культура й мистецтво мають займати більше місця в нашому житті. Звісно, роботу та виховання дітей ніхто не відміняв, але іноді варто знайти для цього час. І я дуже хочу, щоб у нас із дружиною його було трохи більше. 😊