Hello, friends! As I mentioned in one of my previous posts, last week I visited Lviv (I live outside the city and don’t go to the city itself very often since I work from home). I had a scheduled visit to the dentist but arrived half an hour early and decided to use this time for a walk near the Opera House, probably one of the most recognizable landmarks in Lviv. The Christmas tree had just been set up there. An interesting fact: the city didn’t purchase this tree; it was donated by a family from a village near ours. It had been growing in their yard for over twenty years and had become too large, so the family decided to gift it to the city. It was installed at the traditional spot for the city’s official Christmas trees — right in front of the Opera House’s main entrance. So, I walked around the theater and took a few photos of both the theater and the Christmas tree, as well as the alley behind it. Now I hope we’ll find time to visit this tree together with the kids.Привіт, друзі! Як я писав в одному зі своїх попередніх дописів, минулого тижня я побував у Львові (я живу за містом і не буваю в самому місті дуже часто, бо працюю з дому). Я мав запланований візит до стоматолога, але приїхав на пів години раніше і вирішив використати цей час на прогулянку біля Оперного театру, мабуть однієї із найбільш впізнаваних локацій Львова. Там саме встановили Різдвяну ялинку. Цікавий факт: цю ялинку місто не купувало, а отримало як пожертву від родини в сусідньому з нашим селі. Вона росла у них на подвір'ї понад двадцять років і стала надто великою, тому ця родина вирішила подарувати її місту, щоб її встановили на традиційному для офіційних міських різдвяних ялинок місці - навпроти головного входу до Оперного театру. То ж я прогулявся довкола театру і зробив декілька фото як самого театру, так і Різдвяної ялинки, а також алеї за нею. Тепер сподіваюся, зо ми знайдемо час, щоб навідатися до цієї ялинки разом із дітьми.

In October, I went mushroom hunting in the Stary Sambir district. Due to an inexperienced driver, we arrived late, greeted by a forest covered in white frost. Although it wasn’t freezing in the forest itself, the frost in the valley had left its mark: almost all the porcini mushrooms were gone—I found only five. However, other mushrooms lifted my spirits. A few violet webcaps (Lepista nuda), some honey mushrooms (a rarity in that area), and even a couple of saffron milk caps (Lactarius deliciosus), despite my promise not to pick them. Last year, my wife joked she’d kick me out if I brought saffron milk caps home again. 😄 There were also plenty of unknown mushrooms in the forest, which we commonly call "toadstools," so I took plenty of photos of them. Although the red fly agaric (Amanita muscaria) is definitely poisonous. 😉У жовтні я поїхав у Старосамбірський район на гриби. Через недосвідчену водійку прибули із запізненням, і нас зустрів ліс, вкритий білим інієм. Хоча в самому лісі морозу не було, заморозки в долині далися взнаки: білих грибів майже не залишилося — знайшов лише п'ять. Зате порадували інші гриби. Трохи фіолетових рядовок (Lepista nuda), кілька опеньок (рідкість для тих місць) і навіть кілька рижиків (Lactarius deliciosus), хоч і обіцяв їх не брати. Дружина торік жартувала, що вижене з дому, якщо знову принесу рижиків 😄. Також в лісі було дуже багато невідомих мені грибів, які ми називаємо поганками, то ж я зробив вдосталь їхніх фото. Хоча червоний мухомор (Amanita muscaria) точно отруйний 😉

Hello, friends! It's fascinating to observe how the city wakes up. Last week, I had to be in Lviv before nine in the morning because I had a dentist appointment at exactly nine, but the bus has its schedule, so I arrived a bit earlier. While waiting, I took a small walk through the nearby streets just to watch how the city’s rhythm, initially sleepy and relaxed, gradually picks up pace closer to noon. Here’s a street cleaner diligently sweeping the sidewalk, busily chasing leaves that haven’t yet been covered in frost. A bit further, a woman steps into a café for her morning coffee and croissants, carefully holding the door so as not to spill her drink. Two more women are standing intently near an ATM, which hums quietly accompanied by the buzz of a nearby generator. A defining feature of the current times is the ubiquitous presence of these diesel and gasoline machines — from small, barely noticeable ones under awnings to massive units capable of powering entire buildings. Their hum has become a new backdrop to the city’s sounds. Despite all the challenges, Lviv remains itself — a city with the aroma of coffee, a mosaic of old buildings, and people who radiate warmth even on the chilliest mornings. The city woke up slowly but confidently, as if preparing for another busy day. I was surprised at how much these morning walks set the tone for the day. You notice things that you usually overlook in the daily rush. Perhaps this is the true beauty of the city — in the small details that, when pieced together, create a unique atmosphere. Such moments are inspiring and a reminder that each new day is an opportunity to see the world in a fresh light. Do you enjoy the morning city?Привіт, друзі! Цікаво спостерігати за тим, як місто прокидається. Минулого тижня мені довелося бути у Львові ще до дев'ятої ранку, бо мав бути у стоматолога власне о дев'ятій ранку, але маршрутка має свій графік руху, тож я приїхав трохи швидше. Поки чекав, здійснив невелику прогулянку по прилеглих вуличках, щоб просто поспостерігати за тим, як ритм міста спочатку сонний та розслаблений, а згодом набирає обертів ближче до полудня. Ось двірник старанно підмітає тротуар, метушливо женучи лис

Hello, friends! I’m continuing to share some atmospheric photos of evening Lviv, captured during a snowfall. This city, even in bad weather, always has something special to offer, and every picture tells its own little story. Streetlights piercing through the snowstorm add a magical touch to each frame, because where there’s bright light, there’s always shadow. Here’s a billboard for the recruitment center of the 3rd Assault Brigade—a reminder of those defending our freedom right now. Here’s a street bustling with traffic, where drivers have to be extra cautious on the slippery roads. Another photo shows the familiar sight of McDonald’s—it looks almost cozy under the snow, and you can’t help but wonder if it’s worth stepping inside to warm up. Or maybe it’s better to quickly refuel your car at the gas station and move on? Or perhaps take a shortcut home through the park, softly illuminated by dim lights, where the trees look like they’ve come straight out of a fairy tale? Each photo is a little slice of life, frozen in motion. Lviv in the snowstorm isn’t just about bad weather—it’s a kaleidoscope of moments where the ordinary transforms into something extraordinary.Привіт, друзі! Я продовжую ділитися з вами атмосферними світлинами вечірнього Львова, зробленими під час снігопаду. Це місто, навіть у погану погоду, завжди має чим здивувати, і кожне фото розповідає свою маленьку історію. Ліхтарі, що пробиваються крізь заметіль, додають особливої магії кожному кадру, бо там, де є яскраве світло, завжди знайдеться і тінь. Ось, наприклад, сітілайт рекрутингового центру Третьої штурмової бригади — нагадування про тих, хто зараз захищає нашу свободу. Ось вулиця, де, попри заметіль, триває жвавий рух, а водіям доводиться бути ще уважнішими через слизькі дороги. На іншому фото — знайомий всім Макдональдс: під снігом він виглядає майже затишно, і мимоволі думаєш, а може, справді варто зайти погрітися? Чи, можливо, краще швидко заправити авто на заправці й прямувати далі? Або піти додому коротким шляхом через парк, освітлений приглушеними ліхтарями, де дерева виглядають ніби з чарівної казки? Кожна фотографія — це шматочок життя, зафіксований у русі. Львів у сніго

Hello, friends! 🌧️☃️ And here we are again with a familiar scene — no snow, just rain. The snow that delighted us last week has melted under the relentless downpour that has been falling almost non-stop since yesterday evening. I’m glad I felt inspired to grab my camera in time when real winter paid us a visit — even if only briefly. Last week, I was in Lviv during a snowfall that transformed the city into a true winter wonderland. The snow fell so thickly that at times, you couldn’t see people, cars, or even streetlights through the dense curtain of white flakes. It was that magical moment when winter finally reminded us of its presence: quiet, beautiful, and even a bit mystical. Now, with rain falling outside once again, I find myself revisiting those wintry moments through my photographs. Honestly, I don’t want to see rain in winter. It has three other seasons — let it fall there, not during the time when we all long for frost, snow, and the cozy crunch of ice underfoot. Because winter without snow is like coffee without its aroma or a book without a plot. It simply loses its magic. To brighten your mood in this gloomy rainy weather, I’m sharing a few photos from snowy Lviv. Imagine an evening when the city is tucked under a blanket of snow, and streetlights become like beacons in an ocean of white infinity. It’s a moment you want to preserve, not only in photographs but also in memory. Let’s believe that true winter will return. In the meantime, enjoy a bit of atmospheric charm with these photos, and may they bring a little magic and peace to your day. ❄️✨Привіт, друзі! 🌧️☃️ От і знову повернулася знайома картина — без снігу, зате з дощем. Сніг, який так порадував минулого тижня, зійшов під натиском дощових злив, що ллють майже безперервно з учорашнього вечора. Мабуть, варто дякувати своєму натхненню вчасно схопити фотоапарат, коли справжня зима все ж завітала у гості — хоч і ненадовго. Минулого тижня я був у Львові під час снігопаду, який перетворив місто на справжню зимову казку. Сніг падав густо, так, що часом не було видно ні людей, ні машин, ні навіть ліхтарів у густій завісі білих пластівців. Це був той самий момент, коли зима нарешті нагадал

Hello, friends! I want to share my impressions of a recent trip to Lviv, which turned into a real test of winter’s power. Last week, I was “lucky” enough to visit the city during the first snowfall after a long break. And, of course, as often happens, I was not prepared for such weather—light clothing and no gloves made their mark. Despite feeling a bit cold, the experience left me with warm memories. The snowfall was so heavy that the surrounding world seemed blurry and almost magical. Silhouettes of people in the distance appeared to dissolve into the snowy curtain, creating the impression that I had stepped into another reality. This atmosphere made me pause and simply enjoy the moment. Cars on the streets, covered in snow, looked more dynamic than usual. It seemed as if they were gliding through time and space, leaving traces not only on the road but also in my imagination. I even took a few photos to capture these impressions. Walking in such weather is quite a challenge, as the snow and cold quickly remind you of the relentlessness of winter. Yet, there’s something incredibly appealing about it. This force of nature, its primal beauty and power, makes you forget the discomfort and simply live in the moment. Snow-covered Lviv is enchanting, even if it’s not the most convenient time for strolling. I hope these impressions inspire you to embark on your own winter adventures, even if the snow catches you off guard! 😊Привіт, друзі! Хочу поділитися враженнями від своєї нещодавньої мандрівки до Львова, яка стала для мене справжнім випробуванням зимової стихії. Минулого тижня мені "пощастило" потрапити у місто саме під час першого снігопаду після довгої перерви. І, звісно, як це часто буває, я абсолютно не підготувався до такої погоди — легкий одяг і відсутність рукавичок зробили свою справу. Та, попри те, що трохи змерз, ця подія залишила в мені теплі спогади. Снігопад був настільки густим, що навколишній світ здавався розмитим і навіть трохи магічним. Силуети людей у далині наче "розчинялися" у сніговій завісі, створюючи враження, ніби я опинився в іншій реальності. Ця атмосфера змусила мене зупинитися і просто насолоджуватися моментом. Автомобілі на вулиця