Хоч на календарі вже середина осені, дні таки ще абсолютно літні. Протягом дня дуже тепленька погода, дуже комфортна, звична для нас на 100%. Єдине, що нагадує про осінь, це 1 година холодного ранку, коли треба добиратись, наприклад, до школи.

На таку красу ми натрапили сьогодні прогулюючись берегом нашого міського озера. Майже в непрохідних нетрях берега, де з живини можна було зустріти диких качок та нутрій ми вийшли на заплаву з дивовижними квітами лататті. Донька одразу засоціювала цей клаптик суцільної зелені на воді з царством царівни жаби і почала ретельно заглядати між листками, раптом десь заближчить золота корона.

В моєму дитинстві мрією були ігрові приставки. Пам'ятаю у нас з братом спочатку була простенька Dendy, а пізніше Sega. Класні ігри, в які можна було гратися вдвох разом, або один проти одного. В 2000-х вже почалась ера настільних комп'ютерів з цікавими іграми з реалістичною графікою. Особливо нам з братом подобалось ганяти в "Need for speed". І сьогодні, така гра вже вміщається на самому звичайному планшеті, і я навіть не дивуюсь, звідки у моєї доці любов саме до цієї гри і до гонок і машинок в цілому.

Знаєте казочку про синьора помідора? Колись це була моя улюблена казка, а коли до неї ще й мультик випустили, це було просто щось. Правда улюбленим героєм був Цибуліно (Чіпполіно), а Синьор Помідор так, насмішкуватий. Та завжди, коли проходжу повз красиві господарства, в яких якось по особливому вирощують помідори, (ну мені особисто незвично так їх бачити), то одразу собі думаєш - ото полізли на пліт як синьори, червоненькі помідори))))

Давно вже не бачила таких написів на асфальті. Раніше, ще коли я ходила до школи, у нас на подвір'ї шкільному весь час малювали якісь малюнки, креслення фарбою, з назвами міст, чи віршами великих поетів розписували входи, можливо щоб всіма можливими способами втовкмачувати хоч якусь інформацію в голови лінивих учнів.

В таку страшну спеку, яка була цього літа, дуже активними стали заклики усіх небайдужих дбати про звірят, особливо це стосувалось пиття. І справді, навіть вивіски магазини придумали, що вони активні в цьому плані, чим дуже привертали увагу відвідувачів і, сподіваюся, передавали, так би мовити, естафету. Майже біля кожного магазину стояли мисочки з водою, де будь яка бродяга могла б напитися.