| UA | EN |
| -------- | -------- |
| У тихій вечірній порі, коли сонце вже сховалося за обрій, а повітря наповнилося прохолодою, на самотньому стебельці гойдався від вітерцю вже відцвіла кульбаба. Його пухнаста голівка, що колись була яскраво-жовтою короною, тепер перетворилася на витончену сферу з легких парашутиків. | In the quiet evening, when the sun had already disappeared behind the horizon and the air was filled with coolness, a dandelion, already faded from bloom, swayed in the breeze on a lonely stalk. Its fluffy head, which had once been a bright yellow crown, had now turned into a graceful sphere of light parachutes. |
| UA | EN |
| -------- | -------- |
| Кожен з цих крихітних посланців чекав свого часу, щоб відірватися від материнської ніжки та понестися у невідомість, шукаючи нову домівку для майбутнього покоління. Вітерець ніжно торкався їх, і декілька пушинок вже відірвалися, плавно кружляючи у повітрі, немов маленькі білі янголи. | Each of these tiny messengers was waiting for its time to break away from its mother's leg and fly off into the unknown, seeking a new home for the next generation. The breeze gently touched them, and several fluffs had already broken away, circling smoothly in the air, like little white angels. |
| UA | EN |
| -------- | -------- |
| У цій застиглій миті відчувалася поезія завершення та початок нового циклу. Те, що колись було яскравим цвітом, тепер готувалося стати незліченною кількістю нових життів, розсіяних по всій землі. У цій простій красі відцвілої кульбабки крилася мудрість природи, вічний кругообіг життя та смерті, народження та відродження. | In this frozen moment, there was a poetry of completion and the beginning of a new cycle. What had once been a bright bloom was now preparing to become countless new lives scattered across the earth. In this simple beauty of a faded dandelion lay the wisdom of nature, the eternal cycle of life and death, birth and rebirth. |
| UA | EN |
| -------- | -------- |
| І хоча день добігав кінця, а кульбабка готувалася відпустити своїх дітей у світ, у цій тихій сцені відчувалася не печаль, а скоріше спокій та надія на майбутнє, на нову весну, яка обов'язково принесе нові жовті квіти на навколишніх полях. | And although the day was coming to an end, and the dandelion was preparing to release its children into the world, in this quiet scene there was no sadness, but rather peace and hope for the future, for a new spring, which would certainly bring new yellow flowers to the surrounding fields. |
